Про затвердження Положення про організацію надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Державної прикордонної служби України

НАКАЗ
від 15 квітня 2008 року № 325

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
7 травня 2008 р. за № 390 / 15081

Відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», Господарського кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 17.09.96 р. № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти», від 25.07.2000 р. № 1171 «Про затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил України», від 17.05.2002 р. № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.09.2003 р. № 68 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення медичної практики органами забезпечення Державної прикордонної служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.09.2003 р. за № 821 / 8142, та з метою впорядкування організації надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Державної прикордонної служби України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про організацію надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Державної прикордонної служби України (додається).

2. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Державної прикордонної служби України — директора Департаменту забезпечення.

3. Наказ довести до відома особового складу Державної прикордонної служби України в частині, що його стосується.

Голова Державної прикордонної служби України генерал-полковник М. М. Литвин

ПОГОДЖЕНО :

Заступник Міністра охорони здоров’я України З. М. Митник
Голова об’єднаної профспілки Державної прикордонної служби України А. М. Птиця

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України
від 15 квітня 2008 р. № 325

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України 7 травня 2008 р. за № 390 / 15081

Положення про організацію надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Державної прикордонної служби України

I. Загальні положення

1.1. Це Положення розроблено відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», Господарського кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 17.09.96 р. № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти», від 25.07.2000 р. № 1171 «Про затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил України», від 17.05.2002 р. № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04.09.2003 р. № 68 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення медичної практики органами забезпечення Державної прикордонної служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.09.2003 р. за № 821 / 8142, та визначає порядок надання стоматологічної допомоги персоналу, ветеранам Державної прикордонної служби України (далі — Держприкордонслужби) та іншим особам.

1.2. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

прикріплені контингенти — особи, які згідно з чинним законодавством перебувають або мають право перебувати на медичному обліку в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Держприкордонслужби;

інші особи — особи, які не перебувають на медичному обліку в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Держприкордонслужби;

прейскурант на медичні послуги — документ, у якому міститься згрупований за певними ознаками перелік стоматологічних послуг, що надаються в закладі охорони здоров’я Держприкордонслужби із зазначенням ціни;

стоматологічні матеріали, що застосовуються при наданні стоматологічної допомоги безоплатно або на пільгових умовах, — матеріали, що закуповуються за кошти Державного бюджету України, для надання стоматологічної допомоги;

стоматологічні підрозділи закладів охорони здоров’я Держприкордонслужби — структурні підрозділи закладів охорони здоров’я Держприкордонслужби, що надають стоматологічну допомогу: стоматологічні відділення та кабінети із зуботехнічними (зубопротезними) лабораторіями або стоматологічні відділення та кабінети, що мають у штаті посади лікарівстоматологів (ортопедів, терапевтів, хірургів, зубних техніків) та утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до кошторису;

стоматологічна допомога — складова частина медико-санітарної допомоги, що надається за видами лікувально-профілактичної допомоги, до якої входять стоматологічна терапевтична, ортопедична (ортодонтична), хірургічна допомога;

стоматологічна терапевтична допомога — складова частина стоматологічної допомоги, до якої входять профілактика, своєчасне виявлення стоматологічних захворювань та їх лікування;

стоматологічна ортопедична допомога — складова частина стоматологічної допомоги, до якої входять зубне і щелепно-лицьове протезування, відтворення зубів та зубних рядів, що мають дефекти, застосування лікувального впливу на наявні зуби для поліпшення їх функцій;

стоматологічна хірургічна допомога — складова частина стоматологічної допомоги, до якої входять патогенез, клініка і діагностика запальних захворювань, травм (пошкоджень) та їх наслідків, набутих і вроджених дефектів, аномалій розвитку та деформації щелеп, органів порожнини рота, приротової області і хірургічні методи їх лікування;

стоматологічні вироби — зубні протези і пломби, виготовлені і встановлені (поставлені) стоматологічними підрозділами при наданні стоматологічної ортопедичної або терапевтичної допомоги.

1.3. Надання стоматологічної допомоги прикріпленому контингенту — це комплекс заходів з профілактики, диспансерного нагляду та лікування, відновлення втраченої функції жувального апарату.

1.4. Основними завданнями стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Держприкордонслужби є:

  1. надання амбулаторної та стаціонарної допомоги (терапевтичної, хірургічної та ортопедичної) прикріпленому контингенту та іншим особам;
  2. протезування окремих зубів та дефектів зубного ряду;
  3. планова санація ротової порожнини прикріпленому контингенту;
  4. облік хворих з хронічними захворюваннями щелепно-лицьової ділянки (пародонтоз, лейкоплакії, гіперкератоз, новоутворення тощо), які підлягають диспансерному нагляду та проведенню лікувально-оздоровчих заходів;
  5. участь у комплексній щорічній диспансеризації прикріпленого контингенту;
  6. вивчення та систематизація даних стоматологічної захворюваності і розроблення заходів для її зниження;
  7. підготовка, перепідготовка та удосконалення медичного персоналу для стоматологічних підрозділів закладів охорони здоров’я Держприкордонслужби;
  8. науково-дослідницька та організаційна робота;
  9. санітарно-просвітницька робота;
  10. облік та звітність.

1.5. Первинна профілактика стоматологічних захворювань — це:

  1. дотримання (виконання) гігієнічних правил догляду за ротовою порожниною і зубами;
  2. проведення лікарями-стоматологами регулярних профілактичних оглядів ротової порожнини;
  3. звернення по медичну допомогу з приводу початкової фази захворювання зубів;
  4. своєчасне протезування зубів;
  5. пропаганда гігієнічних знань з питань догляду за ротовою порожниною.

1.6. Вторинна профілактика стоматологічних захворювань — це:

1.7. Організаційно-методичну роботу з надання стоматологічної допомоги в органах та закладах охорони здоров’я Держприкордонслужби очолює позаштатний головний стоматолог служби охорони здоров’я Держприкордонслужби.

II. Організація надання стоматологічної допомоги

2.1. Стоматологічна допомога спрямована на:

  1. лікування карієсу зубів та його ускладнень;
  2. лікування захворювань пародонта, слизової оболонки ротової порожнини;
  3. забезпечення військовослужбовців зубними протезами;
  4. лікування в госпіталях хворих з опіками обличчя, при травмах щелепно-лицьової ділянки, запаленнях, пухлинах, пародонтозі.

Захворювання зубів і ротової порожнини може негативно впливати на працездатність особового складу, погіршувати перебіг хвороб внутрішніх органів та загоювання ран і, нерідко, спричинювати захворювання серця, нирок, суглобів тощо.

2.2. З метою виявлення осіб з прикріпленого контингенту, які потребують санації ротової порожнини, проводять профілактичні огляди:

  1. первинний — провадиться молодому поповненню протягом двох тижнів після їхнього прибуття у відповідні органи Держприкордонслужби;
  2. черговий — персоналу 1 раз на рік, хворим, що перебувають на стаціонарному лікуванні, протягом перших 3 днів з моменту госпіталізації;
  3. контрольний — провадиться особам, які перебувають під диспансерним спостереженням з приводу хронічних захворювань, а також тим, хто має постійний контакт з професійними шкідливостями (не рідше 1 разу на 3 місяці). Дані медичних оглядів заносяться в медичну книжку та в журнали профілактичних оглядів.

2.3. На підставі даних профілактичних оглядів визначають п’ять груп стоматологічних хворих:

  1. з неускладненим карієсом;
  2. з ускладненим карієсом (пульпіт, періодонтит);
  3. потребують видалення зруйнованих зубів;
  4. потребують диспансерного спостереження (хронічні захворювання пародонта, слизової оболонки ротової порожнини, доброякісні новоутворення щелепно-лицьової ділянки тощо);
  5. потребують протезування зубів.

У першу чергу сануються хворі 1 та 3 груп.

2.4. Стоматологічну допомогу надають штатні лікарістоматологи закладів охорони здоров’я та медичних підрозділів органів Держприкордонслужби.

2.5. Планова санація порожнини рота є частиною загального плану оздоровчих заходів, що проводяться в органі Держприкордонслужби. Безпосереднє виконання плану здійснює лікар-стоматолог органу Держприкордонслужби.

2.6. Лікарі-стоматологи медичних підрозділів органів Держприкордонслужби забезпечують надання стоматологічної допомоги тільки прикріпленому контингенту.

III. Порядок надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я

3.1. Невідкладна стоматологічна допомога надається позачергово.

3.2. Стоматологічна допомога в закладах охорони здоров’я Держприкордонслужби надається в порядку загальної черги.

3.3. Стоматологічна ортопедична допомога в закладах охорони здоров’я Держприкордонслужби особам з прикріплених контингентів надається:

1. позачергово:

2. першочергово:

3.4. Невідкладна стоматологічна допомога надається особам з прикріплених контингентів безоплатно.

3.5. Стоматологічна допомога в закладах охорони здоров’я Держприкордонслужби надається:

  1. безоплатно — у разі лікування або застосування в операціях стоматологічних матеріалів, що застосовуються при наданні стоматологічної допомоги безоплатно або на пільгових умовах, окрім ортопедичної стома тологічної допомоги, яка безоплатно або на пільгових умовах надається особам, визначеним у пункті 20 цього Положення;
  2. з оплатою за собівартістю:

3.6. Стоматологічні матеріали, що застосовуються при наданні стоматологічної допомоги безоплатно або на пільгових умовах згідно з цим Положенням, закуповуються в межах відповідних кошторисних призначень.

3.7. Безоплатно у разі лікування або застосування в операціях стоматологічних матеріалів, що застосовуються при наданні стоматологічної допомоги безоплатно або на пільгових умовах, стоматологічна ортопедична допомога надається таким категоріям осіб:

  1. прикріпленому контингенту;
  2. ветеранам військової служби, ветеранам війни (учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, інвалідам війни, учасникам війни);
  3. ветеранам праці;
  4. особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»;
  5. особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, — відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, на яких поширюється чинність цього Закону;
  6. особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (віднесеним до категорії 1, 2 або 3).

3.8. Іншим особам стоматологічна допомога надається на договірних засадах.

3.9. Вартість стоматологічної допомоги визначається відповідно до прейскуранта на медичні послуги.

3.10. Витрати, пов’язані з наданням стоматологічної допомоги особам з числа прикріплених контингентів, здійснюються за рахунок бюджетних коштів у межах цільових кошторисних призначень.

3.11. У разі виявлення в пацієнтів захворювань, при яких не може бути надана необхідна кваліфікована стоматологічна допомога в даному закладі охорони здоров’я Держприкордонслужби, лікар стоматологічного профілю направляє таких пацієнтів до спеціалізованих відділень закладів охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства оборони України.

3.12. За відсутності за місцем проходження служби або проживання прикріпленого контингенту можливості отримання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров’я та медичних підрозділах органів Держприкордонслужби стоматологічна допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я за рахунок Держприкордонслужби.

Стоматологічна допомога у закладах охорони здоров’я інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань та правоохоронних органів надається відповідно до Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.99 р. № 1923.

3.13. Зубні протези, виготовлені за попередньою оплатою і не отримані у визначений термін, зберігаються в стоматологічних підрозділах протягом одного року й далі підлягають знищенню.

IV. Порядок вирішення заяв та скарг щодо якості надання стоматологічної допомоги

4.1. Кожна особа має право звернутися із заявою або скаргою на якість отриманої стоматологічної допомоги до керівника закладу охорони здоров’я Держприкордонслужби.

4.2. Розгляд заяв та скарг на якість отриманої стоматологічної допомоги проводиться в терміни, визначені Законом України «Про звернення громадян», а на якість стоматологічних виробів — у терміни, визначені Законом України «Про захист прав споживачів».

Начальник управління охорони здоров’я Департаменту забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби України, генерал-майор медичної служби В. П. Мегедь


ЛИСТ

від 28 лютого 2008 р. № 18.1997 / 12–15

Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення (далі — Державна служба) розглянула звернення Голови Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України Т. Д. Бахтеєвої від 21.01.2008 р. № 04–24 / 10–39 стосовно Вашого листа щодо регламентації відносин у сфері обігу лікарських засобів, зокрема, продажу лікарських засобів медичними працівниками, винагород, одержаних лікарем від окремих фармацевтичних фірм, за призначення лікарських засобів цих фірм та посилення відповідальності за незаконні дії у цій сфері та в межах своєї компетенції повідомляє наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 54 Основ законодавства України про охорону здоров’я України громадяни забезпечуються лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами через аптечні та лікувальні заклади.

Відповідно до пункту 9 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами.

Згідно з цим Законом господарська діяльність — це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Крім того, спеціальні вимоги до роздрібної торгівлі лікарськими засобами встановлено підпунктом 2.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров’я України від 12.01.2001 р. № 3 / 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.01.2001 р. за № 80 / 5271 (далі — Ліцензійні умови).

Також пунктом 2.3 зазначених Ліцензійних умов встановлюються кваліфікаційні та інші вимоги до персоналу. В якому зазначається, що особи, які безпосередньо займаються виробництвом, оптовою і роздрібною торгівлею лікарськими засобами, повинні мати відповідну спеціальну освіту і відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам. А саме, зазначені особи повинні мати:

Крім цього, пунктом 33 Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1570 «Про затвердження правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах», визначено, що у фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктах та сільських лікарських амбулаторіях роздрібну торгівлю лікарськими засобами можуть здійснювати особи з медичною освітою. Однак необхідно зауважити, що особи з медичною освітою можуть здійснювати відпуск лікарських засобів та виробів медичного призначення за дорученням центральної районної аптеки (ЦРА) тільки у разі відсутності у цьому населеному пункті аптечних закладів. Оскільки основним призначенням фельдшерсько-акушерських пунктів та сільських лікарських амбулаторій є надання медичної допомоги, а не торгівля лікарськими засобами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на впровадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

За провадження господарської діяльності без ліцензій згідно з абз. 2 ст. 22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Що стосується питання одержання лікарями винагород від окремих фармацевтичних фірм, за призначення тих чи інших лікарських засобів, то це скоріше питання етичної поведінки спеціаліста і нормативно-правовими актами санкції не передбачені.

Але протягом року 2007 року Міністерством охорони здоров’я, зокрема Державною службою було розроблено проект Правил належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я (далі — Правила).

Основною метою Правил є створення і підтримка світових стандартів поведінки на фармацевтичному ринку України, спрямованих на дотримання етичних норм компаніями — виробниками лікарських засобів та іншими учасниками ринку (дистриб’юторами, фармацевтами та ін.) при просуванні своєї продукції.

Крім того, розроблено Меморандум щодо приєднання, прийняття, внесення змін і розгляду скарг в рамках цих Правил.

Планується, що буде створена громадська Рада, яка буде слідкувати за дотриманням цих Правил усіма суб’єктами фармацевтичного ринку, а не тільки тими, хто підписав цей Меморандум.

Громадська Рада зможе виходити з ініціативою щодо оприлюднення виявлених фактів некоректної реклами та неналежної промоції у засобах масової інформації, звертатися до державних органів щодо реєстрації того чи іншого препарату або ліцензування того чи іншого суб’єкта підприємницької діяльності.

З повагою, голова Державної служби лікарського засобу і виробів медичного призначення О. С. Соловйов


Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян

ПОСТАНОВА

від 28 травня 2008 р. № 530 м. Київ

З метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Міністерству праці та соціальної політики і Міністерству фінансів урахувати під час підготовки проектів рішень Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників бюджетних установ необхідність поетапного збільшення посадових окладів для:

2. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів і Міністерству юстиції за погодженням із Федерацією профспілок України підготувати протягом трьох тижнів проект постанови Кабінету Міністрів України про підвищення на 25 відсотків посадових окладів працівників закладів охорони здоров’я, зайнятих оглядом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та наданням їм медичної допомоги.

3. Установити, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» проводиться у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність:

  1. колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, — на 25 відсотків;
  2. колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами I, II і III групи від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, — відповідно на 50, 40 і 30 відсотків;
  3. колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, — на 10 відсотків, а зазначеним особам, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, — на 15 відсотків;
  4. дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у підпункті 2 цього пункту, які не одружилися вдруге, — на 25 відсотків, а дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, — на 10 відсотків.

4. Установити, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність:

1. тим, що належать до категорії 1:

2. тим, що належать до категорії 2, — 15 відсотків;
3. тим, що належать до категорії 3, — 10 відсотків;
4. тим, що належать до категорії 4, — 5 відсотків.

5. Установити, що щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, не може бути нижчою від 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

6. Установити, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче:

1. для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

2. для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987–1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:

3. для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

4. дітям-інвалідам — 340 гривень;
5. непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні:

7. Установити, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до цього Закону:

1. за вислугу років встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
2. по інвалідності не може бути нижче:

3. у разі втрати годувальника не може бути нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

8. Установити, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня — 48,10 гривні, з 1 липня — 48,20 та з 1 жовтня — 49,80 гривні.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до абзацу першого цього пункту та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів.

9. Установити, що матерям, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку (в тому числі дітей, усиновлених в установленому законом порядку), пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», виплачуються у розмірі 35–40 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

10. Установити, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379 / 95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством), — 10 тис. гривень на місяць.

11. Установити, що:

  1. при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 40 Закону, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу не може бути менший від 60 календарних місяців;
  2. для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону використовується середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Державним комітетом статистики, Міністерством економіки, Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів;
  3. у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

Якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після її призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення (попереднього перерахунку), з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, що продовжує працювати, набув стажу, достатнього для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 28 Закону, то проводиться за заявою пенсіонера перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії.

12. Допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається застрахованим особам органами праці та соціального захисту населення та виплачується за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

13. Установити, що:

  1. кількість посилок (передач) і бандеролей, що одержуються відповідно до статей 112, 138, 139, 140, 143 і 151 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженими, які відбувають покарання у виправних та виховних колоніях, не обмежується;
  2. кількість посилок (передач) та грошових переказів, що одержуються відповідно до статті 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення» особами, взятими під варту, не обмежується.

14. Установити, що пільги, компенсації та гарантії, на які згідно із законами мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, інші послуги), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців не перевищує 900 гривень.

15. Ця постанова набирає чинності починаючи з 22 травня 2008 року.

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕН КО

http://www.100matolog.com.ua